 11 липня у старовинній кірсі міста Луцька
велично звучали труби – відбулося святкове богослужіння церкви "Дім
Євангелія" з нагоди 50-річчя створення духового оркестру. Відкриваючи
зібрання, пресвітер церкви Олександр Власюк прочитав третій вірш із
Псалма 150, який закликає нас прославляти Бога: «Хваліте Його звуком
трубним, хваліте Його на арфі та гуслах!» Далі пастор нагадав, що
півстоліття тому група братів-сміливців з Господньою допомогою та під
Його керівництвом почали славити Бога на духових інструментах, а тепер
ми, як сказано в Святому Писанні, ввійшли у працю інших. На урочистому зібранні було багато
хвилюючих спогадів Анатолія Гущика, Василя Кобися, Віктора Касяна, Павла
Сторожука, котрий, до речі, гарно вів усю святкову програму і співав
соло у супроводі оркестрантів, про пережиті роки, про те, як Господь
благословляв, оберігав і проводив через різні випробування та перепони
колектив духового оркестру. Його історія починається з атеїстичних
часів, коли не дозволяли співати і проповідувати Слово Боже за межами
молитовного будинку. Віруючі вирішили славити Господа на духових
інструментах і, незважаючи на заборони, побували у найвіддаленіших
куточках Волині та в багатьох містах України. На ювілейному зібранні
ветерани пригадували, зокрема, як у день похорону старшого пресвітера
області Федора Павлюка влада дала вказівку не продавати квитки на
автобуси пасажирам із трубами, тому змушені були летіти до
Володимира-Волинського на „кукурузнику” АН-2. А в більшості випадків
добиралися в кузові вантажного автомобіля, вимощеному соломою, бувало,
ще й накривали зверху брезентом від працівників міліції. Нерідко десятки
кілометрів долали взимку пішки, або ж селяни підвозили до траси саньми,
а далі, як мовиться, на перекладних. Дружина багаторічного пресвітера церкви Василя Іларіоновича Кобися –
сестра Валентина зачитала віршоване привітання-спогад Якова Штунюка,
який тридцять років грав в оркестрі, але зараз за станом здоров’я не міг
приїхати на ювілей з-за океану. Багато із зачинателів та учасників
першого складу колективу вже відійшли у вічність - Сергій Максим’юк,
Андрій Марчук, Володимир Пилип’юк, Віктор, Ігор та Анатолій Касяни,
Петро Степчук, Іван Байбула, Семен Сторожук, Іван Солоненко, Ілля
Клебанський. Із вдячністю згадували також імена ветеранів оркестру
Володимира Бабієнка, Василя і Володимира Кобисів, Павла Радзвилюка,
Станіслава Шелеста, Кирила Кушнірчука, Василя Новосада, Олександра
Рудинця, Олександра Гринчака, Олександра Пилипчука та багатьох інших…
Вони і в люті морози, долаючи непогоду та штучні перешкоди атеїстичних
чиновників, поспішали на християнські весілля, траурні богослужіння у
близькі і далекі населені пункти, щоб з допомогою труб прославити
Господа і прикликати людей послухати свідчення про спасіння в Ісусі
Христі. 
Нині із старшого покоління в оркестрі залишилося двоє – Павло
Сторожук і Олександр Касян, а естафету служіння перейняла християнська
молодь. На славу Господу тепер натхненно грають 27 оркестрантів під
керівництвом Віктора Назарчука, багато з яких мають спеціальну музичну
освіту. Найстаршому учаснику духового оркестру – 57 років, наймолодшому –
одинадцять. Цього дня вони почували себе справжніми винуватцями свята,
були одягненні у вишиті українські сорочки і не лише грали на трубах,
але й співали на славу Господу чудові християнські псалми і гімни. Завершуючи урочисте богослужіння, пастор Ярослав Троць говорив про
роль труб в історії ізраїльського народу. Тоді як перша сурма на горі
Синай привела під прокляття старозавітнього Закону, то в Новому Заповіті
остання сурма проголосить спасіння і славний прихід Ісуса Христа за
Своєю нареченою – Церквою із вибраних і освячених людей. Брат Ярослав,
нагадавши слова апостола Павла з 1 Кор. 14:8: «Бо коли сурма звук
невиразний дає, - хто до бою готуватись буде?», закликав нинішніх
християн до посвяченого, змістовного життя і необхідності кожному чути
голос нашого Господа й перевірити себе: що в наших руках сьогодні, з
допомогою чого і як ми звіщаємо людям про Спасителя Ісуса Христа?
www.almanah.baptizm400.org
|
